4. Промова Брута

Переклад Івана Франка

Він попросив у консулів: «Дайте мені слово,

Бо зчиниться баталія й буде бунт наново».

Не міг один ані другий йому слово дати,

А мусили на коротку нараду сідати.

Один каже: «Даймо слово, хай виговориться,

Вловим його за таке, що нам покориться»,

Другий каже: «Ми виграли! Того мені досить,

Що він слова не в трибунів, а в консулів просить».

Коли тиша наступила, встав Брут, озирнувся,

До консулів ось із яким питанням звернувся:

«Чи тямите, як при згоді, що ми заключили,

Від патриціїв плебеї право получили

Патриціям на плебейських зборах не бувати,

Як говорять що трибуни, не перебивати?»

«Так!» – сказав на те Геганій, а Брут тягнув далі:

«Чом же по такій виразній законній ухвалі

Входите нам у дорогу, ваша ж рать здорова

Своїм криком не допуска трибуна до слова?».

Відповів на те Геганій: «Тим ми се зділали,

Бо се людове зібрання ми самі зізвали.

Коли ви своє зізвете, ми в праві будемо,

Не спинимо вас нікого й на збір не прийдемо».

Тут Брут мовив, обернувшись до цілого збору:

«Ми виграли, горожани! Отже, серця вгору!

Ми виграли таке діло, що й самі не ждали,

Уступив нам в тім противник, чого ми жадали.

Отже, йдіть тепер додому, занехайте галас,

Про одне лише подбайте, щоб вам добре спалось!

Завтра ж покажу вам явно, хто в місті владика;

Побачите, яка у вас сила превелика.

Ви ж, трибуни людовії, вступіться їм з форум,

Можуть всю ніч верещати гучним своїм хором,

Вступіться їм! Не на завше вступите, бо швидко

І вам, і їм про вашу власть учиниться видко.

Прирікаю вам напевно, що вам се покажу,

Подужаєте напевно перемогу вражу.

Як збрешу, робіть зо мною, що хотітимете,

Я готов усе приняти. Добраніч! Valete!»

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 423 – 424.