6. Багатії допомагають бідним з хлібом

Переклад Івана Франка

Много було колотнечі із-за тої речі

У консулів з трибунами, але з тої печі

Таки хліба не було. Сенатські ухвали

Люд уважав неважними, – хліба не давали!

Сенатові ж були люду ухвали немилі,

Й стародавня ворожнеча цвіла в повній силі;

Одні на одних гляділи, мов вовки спідлоба,

Та до діл не доходила приборкана злоба.

Не пробував бідний люд собі волю дати,

Багацькії, сенатськії доми нападати,

Хоч дехто ще й вірив тому, що там галапаси

Держать збіжжя, муки, пшона великі запаси.

Не кидались на запаси, як вони явились

Вже на продаж, тільки [стали] та сумно дивились,

Як не один грошей много за живності мало

Давав, зуби стискаючи. Та на тім не стало.

Зм’якли разом багачі, не стало їм волі

Незаможних, обдовжених держати в неволі

Або з тої голоднечі отак скористати,

Як їм радив Аппій Клавдій, і панами стати

Всього міста при помочі рабів та клієнтів

І зовсім у руки взяти бідних консументів.

Навпаки, старались многі з убогим міщанством

Поступати по-батьківськи й своїм можним панством

Ставать бідним у пригоді. В римському народі

Не було ще інституцій в новочасних роді,

Що звуть філантропією, щоб голод відперти,

Та й тим [увійти] випадку голодної смерти.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 426 – 427.