5. Закон про владу трибунів

Переклад Івана Франка

Ніхто тому не перечив, і всі розійшлися,

Та не у всіх однакові думки розвелися.

«Велике щось Брут видумав!» – бідні міркували,

Патриції ж, як з простака, тільки кепкували.

Тої ночі радив Брут з трибунами раду,

Вранці ж вибрав горожан для вдержання ладу.

Ще досвіта храм Вулкана вони обсадили

Та виборних люд скликати в місто відрядили.

Збиралися зі всіх вулиць; поки ясно стало,

Зійшлась така сила люду, як ще не бувало.

Виступив трибун Іцілій і в довгій промові

Вичитував патриціям їх гріхи домові:

«От і вчора слова мої вони закричали,

Що дає мені уряд мій, мені відібрали,

А яка ж нам власть лишиться, коли їм завгідно

Вирокувать, що й говорить мені не свобідно?

Як же ми вам в разі кривди будем помагати,

Коли нам не вільно буде навіть збір зібрати?

Адже всяку чинність слово, знай, попереджає,

То як же той, хто не може сказать, що гадає,

Зможе зробить те, що хоче? Або здійміть з мене

Власть, що нею наділили, коли нам замкнене

Право мати обезпеку для свеї особи,

Або дайте нам підмогу, батьки-хлібороби,

Закон писаний уставить, щоб несправедливим

Вмішування в нашу чинність зробив неможливим».

Вислухавши тої мови, криками рясними

Люд візвав його, щоб зараз отут перед ними

Виложив такеє право, а він каже: «Й овшім!»

Бо вже вчора текст закону уложили зовсім.

Текст закону був короткий, наче кий-ломака:

«Хто трибуну перешкодить, коли що балака,

Мусить дати закладників на його жадання,

Що понесе тую кару, що від них дістане.

А як не дасть закладника, прийме кару смерті,

Майно ж його богам піде на палені жертви.

А як проти тої кари хто внесе незгоду,

То рішення віддається ухвалі народу».

Отсей закон прочитав він, ухвалили люде

Й розійшлися, чекаючи, що то з того буде;

Та Брутові вдячні були, що кия такого

На патриціїв придумав, – він вийшов від нього.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 425 – 426.