Анна – Аціба
Іван Франко
Анна
1. Анна – не велика обрадованна. (Нагуєвичі)
Значить, не велика потіха. «Обрадованна» взяте зі звісної молитви до Богородиці, але вжите як іменник тут і в інших приповідках.
2. Панна Анна органіста сіла на пса: гатьта, вісьта. (Дрогобич)
Дотепок вложений на якусь дочку органіста, первісно по-польськи. В Дрогобичі співали цілий куплет русько-польською мовою:
Panna Anna organista,
Siła na psa: hat’ta-wiśta.
Nie mogla się napowiedzić,
Jak to na psie dobrze jeździć.
[Доповнення 1910 р.] 3. Іди-ко Адно, відовкни браму. (Криворівня)
Гуцульське речення цікаве задля переміни звуків нн на дн і мк на вк.
Анниця
[Доповнення 1910 р.] 1. Аннице, заблесни та дай псови, а я кобилі сам запхаю. (Снятин)
Характерне речення в якім «заблиснути» значить «засвітити», а «запхати» значить вложити сіна за драбину в стайні. Треба зазначити, що одне й друге з тих слів має також слизьке значення.
[Доповнення 1910 р.] 2. Аниця тєгла кота за єйця. (Тростянець)
Мудрування.
Антипко
1. Антипко в нім сидит. (Нагуєвичі)
Антипко – в значенні злого духа. Яким способом грецке ім’я Άντίπας, часто вживане як ім’я хресне від перших віків християнства, зробилося у нас синонімом злого духа – не знаю.
2. Якого Антипка кричиш? (Нагуєвичі)
Кричати кого або чого – еліптичний вислів: кричати домагаючись чогось, домагатися, забагати.
Антін
1. Антін вср-в сі як кінь. (Нагуєвичі)
Одна з тих прикладок, у яких годі добачити якогось сатиричного наміру, а тільки один намір – посмішити цинічним дотепом, змудрувати.
[Доповнення 1910 р.] 2. «Антоне, твоя кобила тоне!» – «Ні, Павле, вона плавле!» (Підгірки)
Розмова в формі двох мудрувань.
Антоній Св.
1. Антоні, а де мої коні? (Нагуєвичі)
Святий Антоній Падванський належить до так званих 14 святих помічників і вважається патроном від загублених або вкрадених речей. Повища приповідка пішла з того, що у якогось жида вкрадено коні. Хтось намовив жида, щоб «дав на мшу» до св. Антонія, то коні віднайдуться. Ксьондз на мшу взяв, відправив як слід, але день за днем минав, а коней не було. Тоді жид у неділю пішов сам до костела і ставши перед образом св. Антонія, голосно з докором крикнув: «Антоні, а де мої коні?» Недалеко стояв справжній злодій, що випадково звався також Антоні. Думаючи, що жид знав про його крадіж, він перелякався, взяв жида за руку і виводячи його з костела шепнув: «Та цить, Мошку, не кричи! Віддам тобі коні, лиш не кажи нікому, що то я вкрав». Таким способом через Антонія жид справді одержав назад свої коні. Пор. Adalberg Antoni 4 (без пояснення).
Антошко
1. Антошку, їдж по трошку, не з’їдж ложку! (Вікно)
Приговорюють, коли хто їсть занадто захланно.
2. Антошку, лягай на дошку, дістанеш панську заплату. (Ценів)
Таку заплату називали також «панською готівкою», бо пан за панщизняних часів завше був готов наділяти нею не самих тільки Антошків.
[Доповнення 1910 р.] 3. Антішку, лапай жибу за пішку. (Розділ)
Дразнення в формі мудрування.
Анцихрист
1. Анцихрист го знає. (Нагуєвичі)
Згірдно, сердито замість: я не знаю.
Анця
[Доповнення 1910 р.] 1. Десь далеко за Бескидами є свята Анця, що лежить на стриху в трумні, їсть булки і варінє, а більше ничо. (Дидьова)
Бойківське оповідання іронічно про ліниву жінку.
Апостол
1. І меже дванацятьма апостолами найшов сі єден Юда. (Нагуєвичі)
Загальне значення: в більшій компанії все знайдеться якийсь зрадник та негідник. Пор. Adalberg Judasz 2; Wander I, 110 (Apostel, 2); Giusti, 63.
2. He вдавайся з апостолами за стів. (Мінчакевич) … за стіл. (Ількевич)
Тут «апостолів» ужито через непорозуміння; властиве значення має приповідка, коли замість апостолів покласти «постоли»: не лізь з постолами, себто в буденній, лихій одежі за стіл між празникових гостей. Зрештою може вжито тут «апостолів» гумористично в значенні високопоставлених, гонорних людей, з якими вбогому простакові не слід рівнятися. Див. Номис 2839.
Аптикарь
1. Не здуриш аптикара сервасером. (Brzozówski) … шалабастром. (Коломия) [Доповнення 1910 р.] Аптикаря не здуриш шайдвасером. (Миколаїв над Дністром)
Себто не здуриш знавця. Приповідка повстала певно на основі оповідання про якийсь спеціальный випадок, але оповідання затратилось. Сервасер – Scheidewasser [азотна кислота. – М. Ж.]; шалабастер – алябастер.
Арап (Гарап)
1. Білий як арап; чорний як гусь. (Ількевич)
Іронічно. Пор. Номис, 8528.
2. Чорний як гарап. (Нагуєвичі)
Порівняня з чорним гарапом прикладався звичайно до речей, що повинні бути білими, приміром коли хто довше не мився, то каже: «Ходжу чорний як гарап» Або сорочка непрана «чорна як гарап».
Аргани
1. Аргани ми в вухах грают. (Нагуєвичі)
Значить: безладний, докучливий крик, вереск оглушує мене, або: голова болить, у голові шумить так, що нічого не чую. [Орган – музичний інструмент. М. Ж. 20.03.2021 р.]
Аренда
1. Всьо в аренді, брехня не в аренді. (Ількевич)
Значить брехати вільно скільки хочеш.
Арендар
[Доповнення 1910 р.] 1. Коли арендар на борг горівки дає, то не оден скаче, а як прийде платити, то плаче. (Гошів)
Народна поговірка.
Арешт
1. Арешти собов витирати. (Нагуєвичі)
Значить, поневірятися в арешті.
2. Арешт, то дім плачу. (Львів)
Говорять сторожі арештантам, що пробують скорочувати собі час співом.
3. Бодай з того арешту не вийшов ніколи! (Нагуєвичі)
Кляла жінка чоловіка, що за крадіж попав у арешт.
4. В арешті як у клітці. (Львів)
«Неволя: їсти, пити дають, а вийти не вільно» – говорять арештанти.
5. До арешту брама широка, а з арешту фіртка вузенька. (Львів)
Себто: дістатися туди легко, але видобутися трудно.
6. До арешту го взяли. (Нагуєвичі) … дали … посадили. (Нагуєвичі)
Ув’язнили.
7. До арешту мі не засадиш. (Нагуєвичі)
Себто: не присилуєш мене те а те зробити.
8. За тото арешту нема. (Нагуєвичі)
Це діло не протизаконне, дозволене.
9. І в арешті не одна невинна душа покутує. (Нагуєвичі)
Не кожний, хто в тюрмі, вже й винуватий.
10. Ми тут у арешті мусимо голосно кричати до Пана Бога, щоби нас почув. (Львів)
Так говорили жиди-арештанти сторожам, коли ті забороняли їм на судний день надто крикливо молитися.
11. На арешт го засудили. (Нагуєвичі)
Засудили сидіти в арешті.
12. Хто в арешті, той злодій. (Львів)
Звичайний погляд буцім-то наскрізь легальних людей, над яким іронізують арештанти.
13. Ще на мні арешт не висит. (Ценів)
Ще мені ніщо страшне не грозить, примусу нема.
[Доповнення 1910 р.] 14. Кажуть люде: в арешті зле – неправда, в ср-і добре. (Лівчиці)
Значення неясне.
Арештант
1. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. (Нагуєвичі)
Себто кождий із тих, що мають над ним догляд і на яких він не може нікому жалуватись.
Арідник
1. Арідник го знає. (Довгополе над Черемошем)
Арідник у гуцулів у значенні злого духа, те саме, що у вороніжських великорусів Аред або Ареди, див. Дикарев 173.
Аркан
1. Аби-сте мні арканом тягли, то не піду. (Нагуєвичі)
Аркан в значенні шнура, пор. старомосковське «Аркан не таракан: хоть зубов нет, а шею ест» (Симони 70).
2. Аркана танцювати. (Снятин)
Аркан – танець, улюблений на Покутті і на Буковині.
3. Арканом би го звідти не витяг. (Нагуєвичі)
Коли хто десь засидівся, приміром у корчмі і не хоче вертати до дому.
4. На аркані го не вдержиш. (Нагуєвичі)
Жалувалася мати, що син-парубок не ночує дома, а бігає за дівчатами.
Артим
1. Відважний Артим іде сміло гей в дим. (Комарно)
Не знати напевно, чи це загальна характеристика відважного чоловіка, чи іронічне мудрування.
Аршак
1. Аршаком ідут. (Войнилів)
З польського «orszak» – купа, товариство, громада, почет. Лінде виводить це слово з мад. orszag – край (III, 682), та мабуть безпідставно.
Аршинник
1. Якого ти аршиннику дам? (Нагуєвичі)
Слово «аршинник» по правилу людової етимології утворене з арсеніку на взір аршина. Арсенік – трутизна звісна й простому народові. Поговірка вживається в сердитім, згірднім значенні: що тобі дам їсти?
Асентерунок
[Доповнення 1910 р.] 1. Іди, йди, тебе в кобели понесут до асинтирунку. (Буданів)
Кепкують із малорослого парубка.
[Доповнення 1910 р.] 2. То тогди було, як ти до асентерунку ходив. (Жидачів)
Іти до асентерунку, значить іти до суду на термін, то або озьмуть до арешту або пустять. (Пояснення збирачки).
Атаман
1. Атаманом турма кріпка. (Гнідковський)
Значить навіть купа овець робиться силою, коли в ній єсть порядок і провід. Турма – отара овець.
2. Два атамани, а єден підданий. (Нагуєвичі)
Говориться, коли де більше людей береться до розказування, ніж до виконання розказів. Пор. далі під словом Пан, а надто Wander, І, 124 (Arbeiter 9).
Атлас
1. Купив пан атлас, та все з нас. (Лучаківський)
Пан з мужиків багатіє і розкошує. Пор. білоруське «Гето, мужик, атлас!» – «Ат нас, паночек, ат нас!» (Носович 282), де очевидно вся сіль в тім, що мужикові в слові «атлас» причувається зрозуміле для нього «ат нас». Пор. дальшу від цієї формою польську приповідку Adalberg Chłор, 88. [Доповнення 1910 р.] Пор. Даль І, 283.
Ауш
1. Ауш, ястріб би ті спjирив! (Нагуєвичі)
Окрик, яким прогонюють курей і прокляття, щоб їх поїв яструб.
Афтанас
1. Афтанас батько наш. (Barącz)
Якийсь відривок, чи не варіант поговірки уміщеної далі під «Отче наш».
Аціба
1. Аціба від хліба! Засьи від Івасьи! (Яворів)
Окриком «аціба» або «ціба» проганяють пса. Це слово мабуть споріднене з чеським čuba (пес). Поговірки вживають, коли хтось виявляв занадто великі претензії.
2. Аціба, засьи! (Нагуєвичі)
Виглядає як скорочення попереднього. Значення таке саме. «Засьи», також «засє» і «зась», із польського «za się» – назад себе.
3. Аціба, кожух! (Нагуєвичі) … кожушини! (Голобутів)
Насміх, коли хто перелякався пса і кричить. Поговірка взята з оповідання про жида, що прийшовши до господаря і заставши його на подвір’ї, поперед усього запитав його: «А чи дома ваш пес?» Господар відповів, що пса нема. – «А що ж то онде на приспі?» – «Та то кожух.» – Жид убезпечився, та коли пес кинувся на нього, він почав кричати: «Аціба, кожух!» (Пор. Етнографічний збірник VI, 493).