11. Перемога римлян

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Оба війська, побачивши, що два

Привідці їх упали в першій стичці,

З великим криком вдарили на себе,

Їзда проти їзди, піші на піших –

І захиталася між ними доля.

На правому крилі консул Валерій

З веєнтами мав діло аж до ночі,

Їзду то вибив він з її становищ.

Але вона не стратила багато;

А піших маючи не много під собою,

До ночі табору не міг узяти.

На своїм правому крилі оба

Тарквіненки: і Секст, і Тіт вели

На бій етрусків переважно піших,

Зігнали зі становища їзду,

Команду Брутову, піхоти ж більшу часть

Ввігнали в табір. Та тут, бачачи

Побіду близько, завзялись оба

Здобути табір. Люта боротьба

Тяглась до вечора, рішили діло

Тріарії, останняя резерва

Піхоти римської, старії ветерани,

Що вже посивіли в численних боях,

Та мужніх сил іще не потеряли.

Не много їх бувало – кілька сотень,

Та виступали в бій вони лише

В крайній потребі і тоді бували

Страшні.

На захід вже схилилось сонце,

А в римськім таборі весь вал уже

Був злитий кров’ю і покритий трупом,

А все ще нерухомі, мов стовпи,

Стояли в таборі тріарії,

Терпливо дожидаючи команди,

Від консула команда та прийшла,

І рушила їх непочата сила.

І стала перетомлених етрусків

Косить, немов траву, звалену сонцем.

Оба Тарквіненки набрались ран

І мусили під ніч у табір свій вертати.

Не було радості побіди того дня

У жаднім таборі. Злічивши страти,

З обох боків провідники признали,

Що другу битву, так кроваву, вже

Не видержать. І завагавсь Валерій,

Чи не вертаться ніччю їм у місто

І нападу етрусків там не ждать.

Та ось йому почувся з гаю голос

Чи то героя, що йому той гай

Присвячений, чи, може, бога Фавна,

Якому римське вірування силу

Велику признає на військо наводити

Панічний страх. Той голос мовив так,

Що чув його лиш сам-один Валерій:

«Ви побідили! В таборі етрусків

Один убитий більше. Поспішай

Зірвать дозрілий плід – свою побіду!»

Почувши голос той, консул Валерій

Вже не вагався. В північну годину

Велів він війську виступить у зброї,

В табір ворожий впав без перешкоди,

Велів півсонних різать і колоти,

А решту розігнав. У пітьмі також

Втекли Тарквінії, отець, два сини,

А вранці вже весь табір, від етрусків

Очищений, у римських був руках,

А свій веєнти тихо розібрали

Й ще перед нападом римлян із місця вдрали.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 135 – 136.