Римська молодіж

Валерій Максім

Переклад Івана Франка

У найстарших і найвизначніших родах

Звичай був, що юнак в вільний час туди тяг,

Де чи близький свояк, батьків друг або брат

На засідання йшов ув уряд чи сенат.

То за честь собі мав той юнак з ним ходить,

Його в курію чи то в уряд проводить,

Поки ж там рада йшла, він із інших товпою

На кріслах і лавках ждав у передпокою.

Там знайомились всі, розговори ж ішли,

Що до стану й віку відповідні були;

Так там на старих терпеливо всі ждали

И без нудьги кождого до домів провождали.

Так помалу входили в публічні діла,

Без розпусти й срамот їх молодість плила,

А як стали в літах, щоб уряд получить,

Могли інших також чеснот різних навчить.

А як хтось їх просив до свойого стола,

Дізнавались як стій титулів і числа

Всіх запрошених гостей, аби могли знать,

На кого треба ждать, кому честь яку дать.

Як скінчився обід, молоді пильнували

Не зриватися з місць, сидячи, дожидали,

Аж старі повстають і підуть, де йти мали, –

Аж тоді вільними вже й себе почували.

Примітки

Друкується вперше за автографом (№ 430, с. 413 – 414).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 288 – 290.