Проект промови у справі пропінації
Іван Франко
Назад до основного тексту книги
«Приписи о способі стягання податку консумційного від горілки, а особливо приписи, тикаючі контролі затирів і куріння горілки, вже первісно видані без достаточного увзгляднення ум’єтностей, лежачих в основі того промислу, і без найменшої уваги на місцеві обставини, з часом перестаріли і теперішній порі і обставинам зовсім не відповідаючі, суть не тільки шкідливі для економії національної, але також гнітучі, шкідливі і пакісні (vexatorisch) для промисловців. Позаяк наразі годі й думати о зміні цілого способу податкування тої галузі промислу, то я бажав би тут якнайзв’язніше й найкоротше піднести найбільше гнітючі недогоди і заразом вказати найлегші способи, якими-бо ті недогоди по найбільшій часті далися усунути без найменшого ущербу для самої суті способу оподаткування, ба, навіть запевно з більшою користею для самих фінансів.
1. Час випалювання затиру, вимірений правно найвище на 14 годин і при поодиноких наповненнях, мусить ділитися на години і минути. Вже ограничення часу ферментації на певну означену довготу нищить велику часть алкоголю з шкодою національної продукції; але те ограничення самої кількості затиру, після котрого, як звісно, вимірюється і побирається податок, має бодай яку-таку підставу, а іменно, уможливлює строгу контролю. Але ся підстава відпадає зовсім при ограниченні часу куріння, і єсть воно для продукції тим шкідливіше, що тільки малі ґуральні о 60 – 80 відрах, які устава первісно мала на оці, можуть завсігди в тім часі упоратись, але не можуть сього зробити більші ґуральні з 150 – 200 відрами затиру денно, які поповставали з поступом ґуральництва і у нас загально зістали позапроваджувані.
Такі ґуральні не можуть в так короткім часі видобути із затиру весь існуючий в нім алкоголь, і страта їх буває тим більшою, окілько лиш повільне випалювання дає найбільший здобуток. Впрочім, лежить се вже і без того в інтересі продуцентів, по можності якнайбільше вкорочувати час куріння, щоб через те заощадити на опалі, коштах робітницьких і інших видатках. Але ж якість матеріалів, призначених до куріння, сирість дерева, несприяюча погода, а особливо теперішнє ослаблення всякої карності між службою, її ненастанна переміна, а час від часу й цілковита недостача не раз стаються причиною запинок, котрих продуцент і при найліпшій охоті не завсігди може уникнути. І при всім тім мусить він точно ограничитися на приписаних 14, а властиво лиш 12 годин, ані о півгодинки більше ані менше, ба, мусить кожде поодиноке наповнення в означених минутах зачинати і кінчити!
Урядова контроля має властиву ціль, щоб не роблено більш затиру, ніж є оподатковано, – повинна затим пильнувати тільки кількості затиру. Але тепер кождий надзорця стражі фінансової має право контролювати початок і кінець кождого наповнення, отже, 14 разів на день застати одно завчасно, а друге запізно, затим зробити закид, котрого наслідком – довгі слідства, безкінечна писанина і тяганина самого промисловця, а часто й кари грошові або страта оплати. І се все потягає за собою різниця о які-небудь чверть години або кілька минут, о котрій судить надзорця, по найбільшій часті не посідаючий годинника.
Дійсно, порядок сей так само смішний, як і обурюючий; смішний, бо тут вимагається хронометричних означень, котрих неможливість сама фізика доказує; обурючий, бо нечистим характерам дає спосібність кинути підозріння на горожанина з найліпшою славою, його після своєї вподоби обвинуватити і ненастанними, систематичними секатурами його змусити, щоб унижувався до нелегальних підкупств або наражувався на безкінечні угризки, не гідні чесного чоловіка. Вимушення і кубанярства, які при тім діються, звісні цілому світу, і коротко кажучи – не сам податок, але установлена при нім контроля єсть невиносимою.
Чи й тепер ще, в конституційних часах, мусить вона тривати? Адже ж домовий податок вимірюється i побирається після власних фасій властителя; а чей же ж і промисловець, котрий за половину року від своєї ґуральні платить 3 до 4 а то й 5 тисяч зр. податку і денно затирає 200 відер, заслугує на крихту довір’я після права bonae opinionis і не полакомиться на те, щоб пару відер утаїти перед оподаткуванням. Інтелігентний промисловець оподатковує звичайно більше, ніж на ділі продукує, бо, як звісно, після правил хімічних рідкий затир дає більший здобуток алкоголю.
Кажуть, що оплата (Abfindung) запобігає всьому лиху. Але від того залежить приняття оплати? Хто має право зупинити її після своєї уподоби? Іменно ті, в котрих інтересі лежить виволікати вічні слідства і комісії. Умова, котру кождий надзорець через самовільно виказані завчасності або запізності може знищити, не єсть ніякою умовою. Право умови повинно бути законом унормоване раз назавсігди так, щоб не потрібно було кождого місяця його наново вижебрувати, а коли покажуться які надужиття або переступлення приписів, нехай закон визначить які хоче осібні кари – чи грошові, чи які другі, але не страту умови.
Бо в такім разі тратить, очевидно, тільки скарб державний, котрий при відмовленні умови не тільки мусить вдоволятися частковими уплатами, а ще і з тих мусить відступати поборцям податковим 2 % за їх труд, але й особливо при теперішніх обставинах мусить наражуватись на всякі случайності і непевність більших скарбових сум в приватних руках. Між тим, при умові, всі ті недогоди для скарбу відпадають, і тільки тим способом можна осягнути те, тепер так дуже пожадане, точне впливання більших сум до каси державної. Як радо не один умовивсь би і заплатив би наперед на три, а може, й на більше місяців. Які користі вийшли би з того дня скарбу державного! Але як довго уділення умови залежить від самоволі нижчих урядників і мусить щомісяця у них бути випрошуване, а може бути й відмовлене, так довго та умова не має тої вартості, яку повинна була мати після наміру праводавця, бо кождий надзорець фінансовий після свого уподобання через просте приписання якого-небудь надужиття в аркушику ревізійнім може доконати її знесення.
Але навіть вище спімнений 14-годинний час куріння при більших ґуральнях єсть тільки ілюзоричний. Приписи наказують, щоб в зимових місяцях мішання не зачиналось перед 6 годиною рано і що куріння надалі до 7 години вечір має бути укінчене. Отож, найбільша часть парових апаратів має тільки один паровий котел, т. є. один прилад, витворюючий пару. Та мусить передовсім ненастанно бути повертана на кип’ячення затиру так, що до самого палення аж тоді можна братися, коли скінчиться мішання, котре має зачинатися о 6 годині, а триває, певно, не менше як годину, значить до 7-ої. Коли затим палення о 7 вечір мусить бути укінчене, то властивий його тривок – усього 12 годин. Бачите затим, що тут самі приписи суть з собою в суперечності.
Всяке дальше входження в спеціальні подрібності було б тут злишнє, бажаю тільки, щоб слідуючі, на зрілій розвазі і практичнім знанні всіх подробиць сього діла оперті внески знайшли ласкаве увзгляднення і для запобіження многим недогодам якнайшвидше стались законною нормою:
1) Кожда ґуральня, заосмотрена тільки одним котлом паровим а мішаюча денно більше як 160 відер, має право жадати 16-годинного часу куріння, але так, щоб те куріння завсігди найдалі о 10-ої години вечір скінчилося.
2) Сплата податку консумційного від горілки способом умови за один або кілька місяців прислужує по закону кождому властителеві ґуральні, і право те в жаднім разі не може йому бути відмовлене або відібране. Коли б показалися з його боку які переступлення приписів, то ті мають бути карані карами грошовими або іншими, але нікому – утратою права умови.
3) Вимірювання, поділ і контроля того денного, по закону занятого часу палення на кожде поодиноке наповнення, має відтепер зовсім перестати. Кождий властитель ґуральні має затим право, не важучись, при поодиноких наповненнях до певного означеного часу ужити цілий йому дозволений час палення на палення затиру, але має також право, в міру потреби, вкорочувати час палення, а затим в кождій порі дозволеного часу палення те палення закінчити, щоб тільки перед установленою годиною не зачинав ані по означеній годині палення не продовжав».