1. Коріолан замислює переворот
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
І сей також муж хоробрий
Ізробився страх недобрий
На народнії права,
Хоч його ні від насилля,
Ні від голоду й безсилля
Не боліла голова.
Окрім закидів загальних,
Для своїх думок запальних
Мав і власні ще сей пан
Приводи нової дати,
Що ненавистю палати
Мусив до всіх горожан.
Забажав він консулату,
Мав в патриціях загату,
Та спротивився народ.
«Допустить його до власти –
На пень голову покласти,
Пустить вовка в огород».
Особливо боялися
Ті, що людом займалися,
Що він, сердячись на все,
Найважніше люду право,
Що здобув майже кроваво,
Що трибунство він знесе.
В тім люд теє укріпляло,
Що патриціїв напало
Розбиватися за ним,
Його вибір підпирати,
Його славить, величати,
Як нікого перед тим.
Се прийнявши за зневагу,
Свою смілість та повагу
Обернув Коріолан
На те в ту тяжку годину,
Щоб державную машину
Привернути в давній стан.
І не тільки сам трудився,
Але пильно заходився
На те й інших підвести,
Щоб міщанський стан розбити,
Їх права усторонити,
Власть трибунськую змести.
І була у нього вдача
Запальчива та гаряча,
І не вмів мовчати він;
Те, що інші лиш шептали
Або лячно воркотали,
Вішав на великий дзвін.
Так зібрав він коло себе
Без видимої потреби
Нечисленний збір
Паничів щонайзнатніших,
Багачів найзаможніших,
Наче королівський двір.
З ним тягла теж немалая
Панських слуг, клієнтів зграя,
Що збагатились з війни;
Знай, по місті брилювали,
Блиску й слави додавали
Коріолану вони.
І коли сенат в радниці
Сіцілійської пшениці
Справу обсуджати мав,
Він рішився виступити
Й арсенал свій випустити,
Що в резерві ще тримав.
Коли старші по порядку
Висловляли свою гадку,
Що з пшеницею чинить,
То знайшлось таких лиш мало,
У котрих відваги стало
Кривди люду боронить.
Прийшла черга на молодших.
Тут у словах найкоротших
Просить слова Корйолан,
Щоб на темати людові
Виявить в своїй промові
Свій ораторський талан.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 444 – 446.