2. Скарга Дівітіака на Аріовіста
Юлій Цезар
Переклад Івана Франка
Коли ота нарада розійшлася,
Ті самі зверхники держав і міст,
Які вперед були, до Цезаря вернули
Й просили, щоб позволив їм таємно
З собою про його й їх всіх добро
Поговорити. Узискавши се,
Всі плачучи враз кинулись до ніг
Цезаревих: «Не менше нам, – сказали, –
Те важне та пожадане, аби
Ніхто не знав про те, що скажем тут,
Ніж осягнути те, о що проситимем.
Бо якби те розголосилося,
То нас загибель жде та люті муки».
За всіх один сказав Дівітіак
З племені едуїв: «Вся Галлія
Розбита на два табори, в однім
Проводять едуї, в другім – арверни.
Ті табори від многих літ завзято
Змагаються про зверхність між собою.
Дійшло до того, що покликали
Арверни та секвани за плату
Германів. Тих на перший раз около
П’ятнадцять тисяч через Рейн прийшло;
Опісля дикуни ті й варвари
Так полюбили ті поля галлійські,
Культуру та багатство галлів, що
Чимраз то більш тягли їх за собою;
Тепер їх в Галлії сто двадцять тисяч.
Із тими едуї та їх підвладні
Раз, другий стички оружні мали,
Розбиті погромів страшних дізнали,
Всю шляхту, весь сенат, увесь
Свій стан рицарський стратили. В тих битвах
Та погромах надломані ті самі,
Що перед тим хоробрістю своєю
Та приязню народу римського
Були у Галлії найбільша сила,
Примушені тепер секванам віддавать
В закладники щонайблагородніших
Зі своїх горожан та ще присягою
Зобов’язаться, що держава їхня
О тих закладників ніколи не впімнеться,
В народу римського підмоги не попросить
Ані не пожаліється йому на кривду,
А згодиться під властю їх та впливом
Довіку животіти. Лиш один він
Із усього поспільства едуїв
Не дав присилувать себе на те,
Щоб присягти або дітей своїх
Дать у закладники. З-за того мусив
Тікать із краю і, прибувши в Рим,
Ту випросив підмогу у сенату,
Що сам один посеред едуїв
Жить може, не складаючи присяги
Ані закладників секванам даючи.
Та гірше вийшли побідителі
Секвани, ніж побиті едуї,
Бо ось Аріовіст, король германів,
Засів у краю їх і третю часть
Землі секванської, найліпшої з усіх
Земель галлійських, загорнув для себе,
А ось тепер секванам наказав
Вступитися і з другої третини,
Бо кілька місяців тому назад
Прийшло до нього двадцять штири тисяч
Гарудів, для яких осідки й місце
Готове мусить бути.
Не мине
Ще кілька літ, а з Галлії границь
Всіх галлів виженуть, а всі германи
Перейдуть через Рейн. Бо ж і порівняння
Нема полям галлійським і германським
Ні способу життя одних і других.
А той Аріовіст, раз побіливши військо
Галлійське в битві, що стряслася
Під Адмазетобрітою, веде
Себе тепер так гордо та жорстоко,
Що в кождого із найблагородніших
Дітей жадає як закладників,
А їх тяжкими муками неволить.
Якщо лиш станеться не по його
Примсі та волі. Се жорстокий варвар,
Сердитий та зухвалий, і несила
Нам власть його зносити довше. Як
Від Цезаря та римського народу
Не буде нам підмоги, доведеться
Всім галлам те саме зробити, що
Гельвети – забиратися з домів,
Шукати інших домівок, осідків,
Далеких від германів, пробувати
Щастя, яке наверне їм фортуна.
А якби все оте донесено
Аріовістові, не маю сумніву,
Що всіх закладників, що має в себе,
Велить якнайстрашніш помордувати,
Ти ж, Цезаре, чи то повагою своєю,
Чи військом своїм, чи побідою
Новою, чи народу римського
Ім’ям покласти можеш острах, щоб
Ще більше тих германів через Рейн
Не звалювалось, і всю Галлію
Оборонить від кривд Аріовіста».
Примітки
Дівітіак – вождь едуїв, одного з найбільших галльських племен, з яким воював Аріовіст.
Арверни – кельтське плем’я, що жило у І ст. до н. е. на території теперішньої Франції (Оверні).
Секвани – кельтське плем’я, що заселяло територію бельгійської Галлії.
Гаруди – старогерманське плем’я, що жило між правою притокою Рейну – Неккаром і Боденським озером.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 317 – 319.