№ 15. Злі віщування в часі Хмельниччини
Іван Франко
Azaście przed tym nie mieli przestrogi,
Że wisiał Pański bicz nad wami srogi?
Już Matkiey Bożey obrazy się pocą
Krwawię у krwawe łzy z oczu swych toczą.
Miecz na powietrzu błyska się ognisty,
На марг[інесі] дод[ано]: 1650. – [Іван Франко].
Pała na niebie kometa siarczysty.
На марг[інесі] дод[ано]: 1652, 19 decem. – [Іван Франко].
W koronacyą pokoy Kurza Noga
Gore, w północy budzi króla trwoga.
Słońca, miesiąca niezwykłe zaćmienia,
Znaki na słońcu wiodą do zdumienia.
A cosz za znaki? Kto, co znaczą, zgadnie?
Kto na ich wykład prawdziwy napadnie?
Duch Twóy, o Boże, który gdzie chce wieie,
Może oznaymić dziwnych twych spraw dzieie.
Słońce przed zaściem ma krzyż wyrażony
Na nosie, miecz po pół serca wtopiony
Po lewey stronie, z ręki wypuszczone
Po prawey iabłko w czworo rozdzielone.
Te znaki gdy się nad słońce wybiły,
Wnet się w straszliwą miotłę odmieniły.
Jak słońce światu to państwo świecieło,
Ku zachodowi iuż się też skłonieło.
Krzyż, który bywał szczytem tey korony,
Zniżył się na nos od was znieważony.
Przerazi serce mieczem z waszą szkodą,
O nędzni, wnętrzną trapiąc was niezgodą.
To iabłko, z ręki Boskiey wypuszczone,
Na czworo będzie nędznie rozdzielone,
Zaczym z tych kraiów brzydkich zbrodni śmiecie
Sprawiedliwości Bóg miotłą wymiecie.
Із поеми «Satyr Podgórski», Оссол. рукоп., 680. – [Іван Франко].
[Переклад]
Невже перед тим ви не мали перестороги,
Що висів батіг Господній над вами лютий?
Вже образи Матері Божої взялися
Кров’ю і криваві сльози з очей своїх точать.
Меч у повітрі блискає вогнистий,
Світить на небі комета іскриста.
Під час коронації кімната Куряча Нога
Світлом виблискує, опівночі короля будить тривога.
Сонця, Місяця незвичайні затемнення,
Знаки на сонці дивують.
Що ж це за знаки? Хто збагне, що вони означають?
Хто їх суть справжню зрозуміє?
Дух твій, о Боже, що все наповнює,
Може сповістити про дивні твої діла.
Сонце перед заходом має хрест виразний
На носі, меч, наполовину в серце застромлений
З лівого боку, а праворуч – яблуко,
З руки випущене, начетверо розділене.
Ті знаки, коли понад сонце вибилися,
Вмить у страшну мітлу перемінилися.
Як сонце світові, ця держава світилася,
До заходу вже теж схилялася.
Хрест, що був щитом тієї корони,
Зробився носом, вами зневажений.
Прошиє серце мечем вам на шкоду,
О нужденні, внутрішньою вразить вас незгодою.
Те яблуко, з руки Божої пущене,
Начетверо буде мізерно розділене,
Тоді з тих країв гидких злочинне сміття
Бог мітлою справедливості вимете.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. Покажчик купюр. – К.: Наукова думка, 2009 р., с. 74 – 75.