№ 1. Wiersze kozakowi Chmielnickiemu przypisane
Іван Франко
A Deo datus, Chmielnicki vocatus,
Dei flagellum, exitiale bellum
Rebellionis,
Perduellionis,
Canite Polonis!
In luxuriam nec non desidiam
Magnificorum atque rusticorum
Oppressiones,
Aggravationes,
Exactiones.
Heu, qui gemitus auditi coelitus!
Optantes bellum, penetrantes coelum,
Qui nunquam visi
Gentibusque invisi,
Polonis nisi!
Laesus igitur Deus offenditur,
Cernens ploratus, plebis ululatus,
Festa bachari
Non datur placari,
Et quidem avari.
Omnes ordines ferme unanimes
Premunt mi serum populum ac clerum
Libertatibus,
Abusionibus
Sine legibus.
Non tam austeri Turcae sunt severi
Et malitia contra mancipia,
Quantum Poloni,
Barones disconi,
Ad luxum proni.
Bene praedictum, quod omne delictum
In hoc punitur, in quo delinquitur.
Bello parati
En rustici nati,
Duces fugati!
Summe Rex regum, dator primus legum,
Da nobis regem, qui iniquam legem
Hanc libertatis
Tollat vendicatis
Ex mancipatis!
En Schizmatici, cohors Tartarici
Necant rebelies clerum ac fideles!
Tempi a cum aris
Prostituunt haris!
Miseriaris!
Regnare gentes tolle ambientes,
Remove bellum, cuius dirum telum
Sicuti sontes
Tollit et insontes –
Te stan tur fontes.
Coeli Regina, nostra Domina,
Nos praece dulci clientulos fulci,
Vindica iam, iam Tuam iniuriam!
A servulorum Bellona tuorum
Interemptorum
Religiosorum,
Compeditorum!
Муз[ей] Чартор[ийських], рукоп[ис] 143, стор. 409. – [Іван Франко].
№ 1. Вірші, приписані козакові Хмельницькому
Богом даний, Хмельницьким званий,
Бич Божий, війну згубну
Повстанську,
Бунтівну,
Сурміте полякам!
Проти розкошів, неробства
Вельмож, проти
Утисків,
Поборів,
Визисків селян.
Гай-гай, які стогони чути з неба!
Які прагнуть війни, які проймають небеса,
Досі незвісні,
Народам ненависні –
Усім, крім поляків!
Таж Бог ображений гнівається,
Споглядаючи, як люд плаче й ридає –
І як шаленіють на бенкетах;
І Його не вмилостивити –
А вони все одно ненаситні.
Усі стани таки одностайно
Гноблять нещасний народ і духовенство
Свавіллям,
Зловживаннями
Беззаконними.
Не такі страшні турки люті
І лукавство проти підданих,
Як поляки,
Барони незгідливі,
До забав ласі.
Добре сказано, що всяка кривда
Має кару від того, кого скривджено.
Оно – хлопські діти,
Готові до бою, –
Змушені втікати полководці.
Царю царів найвищий, законів першодавцю,
Щоб цей несправедливий закон
Свавілля
Зняв із відомщених
Підданих.
Ось схизматики, когорта Тартару,
Вбивають, бунтівні, священиків і вірних!
Храми з вівтарями
Віддають під стайні!
Змилуйся!
Не дай честолюбцям правити народами,
Відверни війну, що її спис жаский
І винних
Вражає, і невинних –
Джерела свідчать.
Царице Небесна, Володарко наша,
Нас, Твоїх слуг, молитвою щирою укріпи,
Сина ублагай,
Ласку об’яви,
Мир подаруй.
Помстися вже за кривду Твою
Беллоні Твоїх рабів –
Убивць ченців,
Згубників!
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. Покажчик купюр. – К.: Наукова думка, 2009 р., с. 28 – 32.