№ 7. Anagrammata quatuor regum
diadema Lechicum ambitientium
Іван Франко
Ad Lechitas
Lusor chartarum quatuor vult cernere reges;
Tu totidem numeras Lechica turba duces:
Paniceum, rubeum, vinatum glandineumque.
Num vinces reges dum numeras quatuor?
O si non perdas! Lusum hunc anagrammata dicent.
Quae ponis ludo, tu sibi Leche cave!
1. Rex paniceus sive campanarius – Moscus, anagr. cos – mus
(віршу пропускаємо)
2. Vinarius Racocius, anagr. curas cio
(віршу пропускаємо)
3. Glandineus Suecus, anagr. ceu sus
(віршу пропускаємо)
4. Rubeus Joannes Casimirus Sarmata,
anagr. о miri casus inanes, sat arma
Casimirus quatuor de regibus esto Joannes
Sarmata, quem rubens Mars vocat esse suum.
О miri casus inanes, quos rector Olympi
Sedavit placide, quando sat arma feret!
Non miri casus, sed sors variabilis haec est,
Quae facit, ut radiant, quae rui tura forent.
Non miros Racoci dicens, non Suece superbe,
Nee tu Mosce canas, mox valitura ruent.
Casibus in variis fortuna volubilis errat:
Mox imum capiet, qui modo celsus erat.
Non miri casus vobis sint, namque duorum
Ipse nee Aleides vincere tela potest.
Nondum vicistis, nondum cantate triumphum!
Unita heri virtus fortior esse potest.
Unica non tolerat quatuor respublica reges:
Unus sit, cui Mars arma sat esse favet.
O cui casus inanes, quibus, ohe! sat arma!
Sarmata Casimirus rex Joannes erit.
5. Major regibus sive Induperator Turca, anagr. curat
(віршу пропускаємо)
6. Filius glandinei Induperatoris Chmielnicius,
anagr. hie mel succini
Majori glandis socium dat lusor habendum,
Qui vulgo dici filius esse solet.
Num quid non talis Turcae Chmielnicius haeros,
Hie mel succini cui anagramma placet?
Leche cave hunc ludum, quem lusor Krempa vocabit,
Induperatoris nam vice filius est.
Hie mel succini Chmielnicius, atque licet sit
Rusticus, ut vulgo prodere charta solet,
Multa tarnen potis est, haeretque cuique colori
Praevalet atque ubi pars ipse valere, valet.
Hie mel succini Chmielnicius induperator
Filius est regis, rusticus ante fuit.
Ungendo hungit, pungendo rusticus ungit, –
Hoc quondam dictum nunc Leche vera probas,
Hie mel succini Chmielnicius, ast mel amarum,
Succinum flammis, urse mel esca tibi.
Ad Lechitas (Lechita, anagr. hie late)
Ludebas quondam ludos, certamina Martis
Tentavis et semper Sarmata victor eras.
Victor eras uno sub principe sceptra tenente,
Hostibus externis Stridor et horror eras.
(кінця не стає)
Оссол. рукоп., 3568, стор. 77 – 82. – [Іван Франко].
Анаграми чотирьох королів,
які змагаються за корону ляхів
До ляхів
Картяр добачити хоче чотирьох королів;
Ти, лядський люде, налічиш стільки ж вождів:
Хлібного, ожинового, винного, жолудевого.
Чи переможеш, коли всіх чотирьох королів перелічиш?
Гляди ж, не програй. Цю гру анаграми викажуть.
Ти собі, ляше, вважай, на кого ставиш у грі!
1. Король хлібний, чи то степовий, – московит (Moskus), анагр. cos – mus (мишачий консул).
2. Винний – Ракоці (Racocius), анагр. curas cit (завдаю клопотів).
3. Жолудевий – швед (Suecus), анагр. ceu sus (як свиня).
4. Ожиновий – Ян-Казимир Сармат, анагр. о miri casus inanes, sat arma (о дивовижно нікчемний кінець, досить зброї).
Із чотирьох королів хай буде Ян-Казимир Сармат,
Якого Марс криваво-червоний своїм називає.
О дивовижно нікчемний кінець, що його Олімпієць верховний
Втихомирив лагідно, коли вже досить йому було тієї зброї!
Не дивовижний кінець – це доля мінлива.
Сяйвом найбільшим змушує світитися все, що на загибель приречене.
Не пророкуй, Ракоці, називаючи дивний кінець, ані ти, гордий шведе,
Ні ти, московите, – впаде те, що процвітати мало.
Доля примхлива блукає різними стежками:
На дно саме кидає того, хто ще недавно був високо.
Хай не здається вам дивовижним кінець,
Бо сам Алкід не може перемогти напад двох.
Ще ви не перемогли, ще рано співати тріумф!
Об’єднана вчора мужність може зміцніти.
Одна держава не стерпить чотирьох королів:
Хай буде один, якому Марс сприяє покласти край війні.
О той, у кого нікчемний кінець, кому – о, досить зброї!
Сармат Ян-Казимир буде королем.
5. Старший над королями, тобто імператор (туз) турецький (Turka), анагр. curat (оберігає; керує).
6. Син жолудевого імператора (туза) Хмельницький (Сhmielnicius), анагр. hic mel succini (цей бурштиновий мед).
Гравець дає старшому на підмогу жолудевого союзника
[можливо, у сенсі «старшій карті». – Перекл.],
Якого зазвичай сином називають.
Невже для турка Хмельницький – не добрий герой,
Якому відповідає анаграма hic mel succini?
Ляше, стережися тієї гри, яку замовлятиме Кремпа!
Бо син – замість туза.
Ніс mel succini Chmielnicius, дарма що хлоп (валет),
Як карта зазвичай видає.
Однак, багато на що здатний, вичікує, якій масті віддати перевагу,
І там, де сам може побити, б’є.
Ніс mel succini Chmielnicius
– полководець-переможець (туз),
Син королівський, що був раніше хлопом (валетом).
Він, лестячи, шпигає і, вжаливши, лестить, цей хлоп (валет).
Що сказано було колись – тепер, ляше, перевір.
Ніс mel succini Chmielnicius, але мед гіркий –
Бурштин – приманка для вогню, а для тебе, ведмедю, – мед.
До ляхів (Lechita, анагр. hic late – тут ховайся)
Колись-то ти в забави бавився, у змагах Марсових, Сармате,
На герць викликав і завжди переможцем був.
Ти переможцем був, коли тримав єдиний урядник скипетр,
І був страхом і жахом для всіх зовнішніх ворогів (латин.). – Упоряд.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. Покажчик купюр. – К.: Наукова думка, 2009 р., с. 46 – 50.