2. Вольски готуються до війни
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
Минув час немалий. Консул Сервілій,
Якому жеребом призначений похід був,
Многими просьбами й обіцянками
Склонив немало горожан узяти
Участь в війні; не рекрутським набором,
А з добровольців виштифтував військо,
Якого домагалися обставини,
І рушив на війну.
Ще зброїлися вольски
Й не ждали, що римляни з військом
Надкопотять так нагло проти них,
Заплутані в такі міщанські распрі
Й вороже так настроєні до себе,
Що при їх нападі самі з собою
Битися будуть; їм самим, одначе,
Зовсім свобідно розпочать війну,
Коли захочуть. Та коли римляни
Війну розпочали, хоч мали, на їх думку,
Ждать, поки їх самі зачеплять вольски,
Перелякала їх та римська скорість;
Тому найвизначніші по містах
Побрали всі благальників відзнаки,
Вийшли Сервілію назустріч та
Враз піддалися, щоб робив із ними
Як з винуватими, що сам захоче.
Сей повелів їм дати живності
Й одежі для вояків, скільки треба,
Вибрав із них триста закладників
З найвизначніших їх родин і рушив
Додому, певен, що війна скінчилась.
Та се не був кінець війни для вольсків,
А тільки приключка для проволоки,
Щоб уоружитися якнайкраще,
Щоб їх удруге так римляни не напали.
По відході римлян займались вольски
Війною знов, міста свої скріпляли,
А де місцевість видавалась їм
Здібною до уділення безпеки,
Там ставили сильнішую сторожу.
Їх заходи одверто спомагали
Герніки та сабіни, многі ж інші
Таємно. Лиш латини, як до них
Прийшло посольство вольсків, просячи їх
Пристати до союзу, пов’язали
Послів і запровадили до Риму.
Сенат подякував проречисто
Їм за їх вірність незрушиму й надто
За їх готовість виступить до бою;
В своїм представленні сенатові послів
Від вольсків виявили теж латини,
Що радо стануть воювати з тими,
Що ще недавно у союзі з ними
Спішили Рим напасти й не поспіли
Сенат подякував за ту готовість,
Та не приняв її, за те латинам
Дав те, чого вони, здавалося, найбільше
Просить би мусили, та соромились.
Він випустив їх земляків, узятих
В полон у час війни, а їх було
Мало що не шість тисяч, випустив
Без окупу, а щоб дарунок той
Являвся у оздобі відповідній
До давнього свояцтва, повдягав
Усіх в одежі, для мужів свобідних
Приличні: «А воєнної підмоги
Латинів, – заявив сенат, – не треба,
Бо власна сила Риму вистарчить
На тих відступниках помститися».
Таку їм передавши відповідь,
Сенат теж рівночасно ухвалив
Війну новую виповісти вольскам.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 296 – 298.