5. Аппій Клавдій пропонує диктатуру

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Перший, кого про погляд запитали,

Публій Віргіиій із середньої верстви,

Середню радив теж обрать дорогу.

«Тому, що сила горожан тогід

Готовість виявила так велику

До оборони міста й сміло стала

Під нашим проводом на вольсків і аврункіп.

Що з сильними військами вирушали

На наше місто, я стою за тим,

Щоб тим, которі нам допомогли

В тих війнах доборотися побІди,

Теж дати освободу від довгів

Так, щоб осіб їх ні маєтків їх

Чіпати не могли вірителі,

Щоб право те служило також їх

Родителям і прародителям,

Дітям і внукам. Щодо інших, хай

Віритель буде вправі їх

В’язнити й поступати з ними так,

Як уложилися про те в контракті».

По нім ось що додав іще Тіт Ларцій:

«На погляд мій, батьки ви реєстрові,

Найліпше буде не лиш тих, що в війнах

Свою повинність збули так похвально,

Звільнить з довгів, а й загал горожан,

Бо так лиш здужаємо всю державу

До рівноваги й згоди довести».

Третій піднявся Аппій Клавдій, що

В минулім році був на консулаті,

І ось як промовляв своїм звичаєм:

«Кождого разу, батьки реєстрові,

Коли зійде розмова на сю тему,

Стою на тім, аби народові

Нічого не давать з того, що він жадає,

Що не було б оправдане законом,

Нічим не ослаблять держави маєстат;

Також тепер не бачу я причини

Свій погляд хоч би де в чому зміняти.

Хіба би найнерозумнішим був я

Зі всіх людей, якби торік, стоячи

На консульстві, коли товариш мій

Щокрок мені в уряді спротивлявся

Та бунтував народ, я перся з ним

Та обставав при своїм погляді,

Не даючи нічим себе застрашить,

Ні просьбами й обіцянками звабить,

Мав, живучи тепер в приватнім стані,

Спроневірятися собі самому,

Свободи слова зрадником ставати.

Приймайте ту мою свободомовність

За благородство чи за самолюбство,

Я не відступлю від того, що раз

Признав за слушне, не жадатиму

Злим для вподоби знесення контрактів,

А навпаки, поборюватиму

Сей внесок із усім моїм завзяттям

В тім переконанні, що всяке лихо,

Всяке безладдя, одним словом, повний

Переворот державного порядку

Зі знесення довжних порядків випливає.

Чи хто подумає, що се сказав я

В здоровім розсуді, чи в шалі божевілля,

Жадаючи, щоб кождий перш усього

Не про свою безпеку власну дбав,

А про добро держави, – хай говорить

А думає, як хочеться йому,

На все позволю, та не перестану

Одному спротивлятися, щоб хтось

Нові основи у державний лад

Вводив, окрім іздавна взаконених.

А що обставини теперішні

Не знесення контрактів довгових,

А помочі найуспішнішої

Жадають, то скажу, в чім наша нині

Найбільша хиба та яка на неї

Найуспішніша може буть направа.

Найгірша хиба наша, се брак згоди,

Направа ж під сю хвилю лиш така:

Щодуху виберім диктатора,

Який необмеженою своєю властю

Присилує сенат і простолюддя

Припяти й виявить настрій найкорисніший

Загальному добру. Іншої розв’язки

Таких великих заколотів я не бачу».

Так мовив Аппій, а з-між сенаторів

Молодші приплеснули його речі.

Сервілій та дехто зі старшої верстви

Повстали, щоб промовить проти нього,

Але молодші, що за змовою

Зійшлися та вели себе тумультуарно,

Переголосували всіх старих

І внесок Аппія взяв перевагу.

Обидва консули тут поступили згідно,

Як один муж, і власть передали

Диктатору. Та коли більша часть

Сенату думала, що віддадуть її

Аппію Клавдію, бо одинокий він

З кождою властю поступити може

Насильно, консули його претерували,

Урядовий латинський термін praeterire (обминути, мимо йти), вживаний і в нашій судово-адміністраційній термінології. – Прим. І. Франка.

А вибрали Манья Валерія,

Брата того самого Публія, що в першім

Році республіки був консулом; його

Вважали за одного з насвітліших

Народолюбців, та й старий був чоловік.

От консули й подумали, що страху

Неправедним нагонить сам лиш

Титул його, обставини ж у Римі

Требують тільки справедливого

Та лагідного, одумчивого мужа,

Щоб нерозвазі не підляг ніколи.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 315 – 318.