11. Мінуцій погрожує карою богів за зраду

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Ще хвилинку за. мною.уваги ходою ступайї

Щось тут мудре зустрінем:

Quidquid agis, prudenter agas

Et respice finem!

А який же твому підприємству кінець?

Чи коли ти подумав про теє?

Адже кождому-ділу буває вінець

І довершення добре чи злеє,

Ну, подумай лише, що побідимо ми!

Яка може тоді буть твоя нещасливая доля?

Ще найкраще було б, якби в битві поляг ти кістьми

І пролив свою кров серед поля.

А як вийдеш живий, тоді вольски закинуть тобі,

Що підвів же ти їх на невдалее діло,

Вб’ють тебе, того й жди, або ще й віддадуть

На поталу звірам твоє тіло.

Та можливо, що, раз наших рук скоштувавши,

Миру стануть просити усі без різниці,

Й тебе нам віддадуть. То як скінчиш тоді?

У темниці чи на шибениці.

А як дасться побіда тобі й у стіп твоїх

Ляже Рома кровава,

То яке ж ти безцінне здобудеш добро?

Яка честь жде тебе, яка слава?

Перед всім стратиш ті найлюбіші особи,

Що найближчі тобі й найдорожчі на світі;

Впадуть жертвою твеї неситої злоби

Твоя мати нещасна, і жінка, і діти.

Бо як місту загибель грозитиме від твого війська,

То боюсь, що, немов та гієна голодна,

Неспроможна тебе досягти, на них кинеться й їх

Знівечить сліпа помста народна.

І не буде почислено їм се в вину,

Лиш тобі, що в біду їх упхнув ту страшну;

Матковбійцею станеш, убійцею жінки й дітей,

Зрадником, що свою власну вбив’вітчину.

Будеш виключений ти від жертви богам,

Огидь чесним усім, огидь і ворогам;

Бо хоч вийде в користь їм твій злочин страшний,

Тебе вкриє погорда й кінець жде судіний.

Правим людям з тобою дружить не подоба,

А пристежить тебе людська зависть і злоба

І отруїть тобі усі ночі та дні,

Як тому, що без другів живе в чужині.

А згадай, що на тих, що себе заплямили

Злочинами такими

І тих плям із своєї душі не обмили

Водами ніякими,

Що живуть, як людей і богів вороги,

Надсилають ще й фурій боги.

Які мучать їх душу і тіло дні и ночі,

Поки смерть безвідрадна не стулить їм очі,

Отсе все, Марціє, на дозвіллі собі розгадай

Та приятельську, щиру, прихильну нам відповідь дай!»

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 506 – 507.