9. Промова Марка Мінуція до Коріолана
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
«Що не по заслузі поступив з тобою
Народ наш, о Марціє, що, може, не без вини
Ухвалою, що покриває ганьбою,
Тебе змусив уйти з вітчини,
Се відомо всім нам і нас не дивує;
Се ж діло природне, що хто від кого зла зазнає,
Той сердиться й з ним ворогує.
Та що ти в спокійній розвазі не здумав,
На кім тобі помсти шукать і відплати,
Не знаючи міри в доконанні помсти,
Став винних з невинними, другів і недругів поспіль карати,
Ба навіть ламаєш закони природи,
Права божеські перевертаєш,
Про рід свій і предків, належну їм пам’ять,
Про вродження свойого місце не дбаєш, –
Ото нас дивує. Посли від сенату,
Найстарші між патриціями,
Прихильні до тебе, прийшли ми з проханням,
З розваги й потіхи словами.
Прийшли ми тебе сповістить про умови,
При яких враждувать на народ міг би ти перестати,
Та сказать тобі дещо таке, що при зрілій розвазі
Міг би ти з наших слів скористати.
Щодо засуду твого, то був за тобою сенат
І патриціїв більша частина,
А навіть із люду дала голоси проти тебе
Ледве більша його половина.
Так чому ж ти воюєш проти нас усіх,
Що тебе щиро так боронили?
А наші жінки, наші діти та внуки –
Чи вони тобі що завинили?
Адже їх або смерть, або рабство постидне чекає,
Коли наше ти місто здобудеш,
І який же одвіт за невинних і другів даси,
І як правим ти мужем і рицарем зватися будеш?
І що винні тобі наших предків гроби,
Що ти їх без пошани руйнуєш,
І богів вівтарі та святині й храми,
Що ти їх зневажаєш, палиш і грабуєш?
Чи ж всі люди, що зла ні на макове зерно тобі
Не вчинили,повинні отут пропадати,
А жінки їх і діти для помсти твоєї
Гинуть або в неволі стогнати?
Чи ж боги, та герої, та генії всі
Без почитания мають лишиться,
Аби Марцій на двох недоумних трибунах
Міг достойно помститься?
І чи мало ще помсти тобі, що так много людей
Кров пролив ти, що так много краю
Ти спустошив огнем і мечем, стільки міст
Зруйнував, – я тебе запитаю.
Я принаймні подумати навіть не можу,
Аби муж, хоч крихітку про честь свою дбалий,
Руйнував так завзято людськеє життя й хвалу божу,
Не боячись ні кари богів, ні людської нехвали.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 502 – 504.