16. Коріолан ставить свої умови римлянам

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Що ж до помірковання, що ти до нього мене впоминаєш,

Аби римський люд до ноги не стинати,

До основ місто не руйнувати.

То, мабуть, ти, Мінуціє любий, не знаєш,

Що я лиш комендант, а зо мною вся волосків воєнная сила,

Що про те в першій мірі рішать, мабуть, буде;

Тож коли б ваша власть чи то миру, чи лиш перемир’я просила,

Ви звертайтесь до них і рішатимуть спільно ті люде.

Та щоб вам не саму лиш відмовную відповідь дать,

Ось вам вольсків загальна народная воля:

Все зверніть, що від вольсків війною вдалось вам узять,

Міста, хутори та лани поля,

З міст залоги свої й поселенців своїх відізвіть,

Як на теє охота в вас щира,

І признайте нам рівні права й заприсягніть,

Тоді мем укладать супокойно условини мира.

А сенатові перекажіть: «Гарна річ

Свою власність у мирі держати,

Та ганебно, чуже задержавши, свій край

Через те на війну наражати».

Скажіть також, що ті, котрі занапащених добром

Хіснуваться бажають,

В разі погрому тратять свій край і міста,

А жінок, і дітей, і весь люд на неволю та глум наражають.

І як вам принесе таку долю війна,

Хай сенатові відома буде річ та,

Що не Марція буде за все те вина,

Лиш збірна вас усіх глупота.

Се моя відповідь. Більш від мене не вчуєте ви.

А тепер повертайте до своїх домів!

Не завадить по розум піти до голови,

А до намислу маєте час – тридцять днів.

Військо виведу з вашого краю, а то

Воно шкоди наробить вам тьму;

А по тридцяти днях вас отут дожидаю

Й відповідь вашу прийму».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 516 – 517.