6. Початок війни
Діонісій Галікарнаський
Переклад Івана Франка
Сю відповідь, з Риму гостинець, посли
На вольсків народний собор принесли;
Не було над нею сперек ні дебати,
Ухвалено згідно: «Йдем Рим воювати!»
Вождями Тул Аттій та Марцій зістали,
А як збір вже був на розході,
Забрав слово Марцій: «Ну, добрі всі ваші ухвали,
Та скажу одно ще при зібранім осьде народі,
Аби, котрі схочуть, з того скористали.
Поки виповісте римлянам війну,
Армію для неї зберете міцну,
Зброї й провіанту приладите, скільки потреба,
Та й гроші на все те не впадуть вам з неба, –
Мине часу много. А ми за той час
Римлянам великі нанесемо страти:
Я й Аттій, та хто ще охочий з-між вас
Околиці римські підем грабувати.
Римляни тепер до війни неготові
Та й знають про вас, що ще армію ви не зібрали;
Як впадем зненацька на них, стануть мов безголові,
І буде нам здобич велика без страт і потали».
І сей внесок вольски підхопили радо,
І поки ще в Римі про план їх і намір дізнались,
Вони двома гуртами, мов вовче стадо,
До римських країн наближались.
Вів Аттій свій відділ у землю латинів,
Щоб відтам підмогу для Риму спинить,
А Марцій ватагу свою вів у римську область,
Щоб пакості там та розбої чинить.
Багато свобідних римлян вони там,
Багато й невільників теж полонили,
З худоби та збіжжя, з плугів та борін
Багатую здобич собі учинили.
Що брали, те брали, решту руйнували,
Пускали пожежу в хазяйські будинки,
Аби не так скоро про них вороги забували
Та про їх грабівницькії вчинки.
Найрадше нівечив горожан оселі,
Патриціїв житла натомість велів він щадити,
Щоб в Римі ненависть плебеїв до аристократів
Ще різче тим розвередити.
І справді, у Римі коли про пустошення краю дізнались,
Стали бідні багатих на голос за те обвиняти,
Що, з Марцієм знюхавшись, вольсків на край напустили,
Аби довести їх до втрати.
Діскордія сіяла знов своє сім’я між ними,
Обопільне, палке недовір’я,
І не стали одні ані другі полками грізними
Рятувать своє любе підгір’я.
Так міг Марцій, римлянам великую шкоду вчинивши,
Своє військо без страти в доми розпустити,
Вольсків скарб награбованим римським добром,
Та охочих своїх збагатити.
Також Аттій з багатою здобиччю скоро вернув,
Не зазнавши ніде перепони,
Мали щастя зовсім незвичайне той раз
Оба грабівницькі загони.
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 496 – 497.