5. Переговори вольсків із Римом

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Від вольсків посли як до Риму прийшли,

Негайно їх перед сенат завели,

Вони ж скоро в курії стали,

Ось яку промову сказали:

«Найважнішеє діло для нас у сей час

Усунуть з-між нас увесь свар і весь квас.

І жити в добрі друг при друзі,

У приязні й вірнім союзі.

До сього найскорше нас доведете,

Коли наші землі й міста віддасте,

Що ваші оружні навали

Нам в різні часи відібрали.

Інакше не буде поміж нами мира

Л приязнь як буде, то завше нещира,

Бо скривджений, звісно, по самій природі

Усе помишляє: «Кривдитель – то злодій».

Тож просимо нашим словам послух дати,

Оправданих жадань нам не відкидати;

Не много вас муть коштувати вони,

А не доведуть з вами нас до війни».

Сенат по нараді одвіт дав послам:

«Неприязнь, о вольски, так бачиться нам,

Сюди привела ваші кроки, –

Шукаєте лиш для війни ви притоки.

Та ж мусите ви наперед уже знати,

Що те, що велено від нас вам жадати,

По нашій добрій воли

Ви не одержите ніколи.

Коли деякі ви міста нам дали,

А тепер аж на іншу розвагу прийшли

Й жадаєте звороту їх,

То ваша не кривда, а гріх.

Коли ж в війні з нами їх потеряли,

А ми правом сильних панами в них стали,

То кривду не ми, а ви робите нам,

Відбираючи власть правовитим панам,

Що побідою ми на війні здобули,

Се вважаємо своїм по всякому праву;

Не ми перші його видумали й знайшли,

Але бачимо в нім людську й божу об’яву.

Починати війну ми не силуєм вас,

Як на те нема вашої власної волі,

Та проситься не будем, коли ви на нас

Напретеся, як діти нелітнії в школі.

Коли ви почнете, борониться підем, –

Теє вольскам скажіть і додайте:

«Коли перші за зброю ви вхопите, – знайте,

Ми остатні її покладем».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 494 – 496.