3. Римляни виганяють вольсків з міста

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Цілу зиму вольски оружжя кували

І до війни з Римом ладнали всі сили,

Але як на празник посли завізвали,

Юрбою великою з Аттієм враз поспішили.

Вся молодіж вольсків із кождого міста

Забавам пішла придивляться,

Котрі ж не знайшли ні знайомих домів, ні гостиниць,

По площах, святинях мусили ночами туляться.

А днями ходили юрбами густими,

Неначе навмисно, щоб їх оглядали,

А Аттій на пишнім коні перед ними, –

І всяке римляни про них собі нишком гадали.

«Чого саме вольски, народ нам ворожий,

Так дуже численно на празник явились?»

Та що вони всі безоружні були,

То люди й не дуже в тих догадах бились.

Та вольск один, Аттієм висланий тайком,

У консулів ніччю явився

І, взявши присягу від них, що не зрадять,

Секретом із ними своїм поділився.

«Прийшов я сказать вам, пресвітлії власті,

Щоб вольсків ви постереглись як огню;

Задумали вольски вночі в час забав вас напасти

Й велику зробити різню».

То консули, теє почувши, в турботі

Безсонно всю ніч провели при роботі:

Усім сенаторам поіменно візвання слали,

На рано їх на засідання скликали.

А рано до курії живо пішли

І вольска-доносця з собою взяли,

Сенатові те, що доніс він, явили

І власним свідоцтвом його покріпили.

Рішив одноголосно зараз сенат:

«Всіх вольсків із міста негайно чемненько прогнать,

А хто би загаявся в місті до заходу сонця,

Тому з плечей голову знять.

А консули мають те діло так справно повести,

Щоб вийшло без шуму, та глуму, й нарушения чести».

І справді, се консули справно та славно зробили:

Полуднє прийшло, а всі вольски роєм з міста геть виходили.

Перший Аттій поїхав. Раділа його голова,

Що справдились так Марція мудрі слова.

Недалеко від міста заждав він на своїх прихід

І зробив з ними зараз на місці народний совіт.

«Ну, зробили нам, браття, римляни неславу велику!

Хоч ми в місті безладдя їм не виробляли ні крику,

Нас із міста вони під загрозою смерті прогнали

І союз заприсяжений тим вони явно зламали.

Тож вертайте тепер у свої хутори та міста!

В кого мужнєє серце та ще й голова не пуста,

Голосіть нашу помсту за сей невимовний скандал!

«На погибель римлянам!» – отсе бойовий наш сигнал».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 490 – 491.