2. Коріолан радить відкласти війну з Римом

Діонісій Галікарнаський

Переклад Івана Франка

Став Марцій у Тула своїм чоловіком,

Просив його Тул в його домі прожити.

А як проминуло часу не багато,

Взяли про війну говорити.

«Зберемо всі сили, – Тул перший говорить, –

Що більші від римських аж тричі,

Підемо на Рим, поки в місті роздори,

А консули не войовничі».

Се могло бути сказано в р. 489, коли в Римі були на консулів вибрані Кай Юлій Юл і Публій Пінарій Руф, «оба зовсім не войовничі» (Діонісій, кн. VIII, розд. 1). – Прим. І. Франка.

«Ні, – Марцій відмовив, – так зараз війну починати

Ще й без приготовань не можна;

А головно – адже й самі ви се мусите знати, –

Була б вона несправедлива й безбожна.

Іще між римлянами й вольсками й досі триває

Завішення зброї, а доки

Воно не минуло, самі ви недавно заключили з Римом

У мирі союз на два роки.

Коли б ми тепер необачно й поспішно війну почали,

Були б ми гвалтовники мира,

Неласкаві б, певно, боги нам були

Й підмога людськая не щира.

Коли підіждеш, аж самі вони визовуть нас,

То буде се вже оборонна війна,

Вийдеш ти як защитник союзу в сам раз,

А богам буде мила вона.

Щоб союз вони перші зірвали

Й щось зробили противне йому,

Ми ж в очах і богів і людей починали

Ту війну ніби за справедливість саму,

На те намислом довгим я спосіб придумав,

Який досі я в тайні держав,

Та тепер, коли сам ти порушив сю справу,

Сама річ, щоб тобі я його показав.

Буде в Римі не в довгім часі превеликеє свято,

Що справляють в сім році аж надто врочисто вони

Задля різних побід, і тому, що уйшли домової війни, –

То й видців-чужинців на те свято явиться багато.

Отже, раджу тобі: на той празник великий зажди

І не тільки ти сам у найкращому строю піди,

А старайсь якнайбільш своїх вольсків зібрать до юрби

Й з ними в Римі ефект якнайбільший роби.

Сам же свого когось з найвірніших до консулів шли

Донести їм: «Ось вольски тому так численно до Рима прийшли,

Аби ніччю на соннеє місто напасти

Та всі власті й начальство все трупом покласти».

Певен я, що як консули теє почують,

То негайно забраться вам з міста накажуть,

Та самі собі тим вони лихо найбільше зготують,

Бо, зневаживши вас, до війни всім вам руки розв’яжуть».

Ми назвали б вульгарно чортівським той план –

Одурить і богів, і людей, і римлян,

Але Аттій чортів ще ніяких не знав,

Певно, Марція майстром штучок політичних признав.

«Він утішився дуже, – нотує історик, – та хто його зна,

Чи в душі не жахнувсь вольсків той старшина?

Чи йому не шепнула в тій хвилі глухая тривога:

«З таким пташком найліпша дружба – осторога».

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 488 – 490.